Альтернативно-праві, колись маргінальний рух, кардинально змінили політику та риторику США. У День подяки президент Трамп оголосив про свій намір «назавжди призупинити міграцію з усіх країн третього світу», перефразувавши пропозицію лідера ультраправих Річарда Спенсера від 2016 року припинити неєвропейську імміграцію на 50 років. Ця зміна знаменує явну перемогу екстремістських ідеологій, які зараз відкрито підтримує Білий дім.
Від маргіналу до політики
Те, що починалося як радикальна риторика, стало офіційною політикою. Стівен Міллер, головний радник Білого дому, посилався на критику імміграції з боку ультраправих, тоді як Міністерство внутрішньої безпеки та Державний департамент підтримали концепцію «реміграції» — масових депортацій, які пропагують європейські ультраправі рухи. Теорія «великої заміни», яка колись обмежувалася мітингами білих націоналістів, тепер відкрито пропагується провідними республіканцями.
Ця трансформація не сталася раптово. Міллер, друг Спенсера по коледжу, приватно виступав за суворі заборони на імміграцію ще в 2015 році. Раніше такі погляди приховувалися через публічну критику; у 2018 році Трамп звільнив спічрайтера, якого спіймали на заході, спрямованому проти правих. Тепер той самий чоловік займає керівну посаду в Державному департаменті, демонструючи перехід від прикриття до відкритого схвалення.
Ідеологічна основа альтернативних правих
Основне переконання альтернативно-правих полягає в тому, що певні групи, особливо з країн третього світу, принципово несумісні з американським суспільством. Це подається не як прагматичне занепокоєння щодо асиміляції, а як раціональне або етнічне судження: деякі групи вважаються нездатними до інтеграції, незалежно від індивідуальних заслуг. Це контрастує з основними консервативними імміграційними прихильниками жорсткої лінії, які, як правило, зосереджуються на економічних або пов’язаних зі злочинністю проблемах, які можна вирішити шляхом політичних реформ.
Альтернативно-праві висміюють ідею про те, що іммігранти можуть просто «пристосуватися» до Америки, відкидаючи це як наївне. Вони виступають за колективну відповідальність, звинувачуючи цілі національності в невдачах своїх рідних країн. Ця ідеологія зараз проникла в основний дискурс.
Поширення екстремістської риторики в мейнстрімі
Нещодавні приклади включають статтю в The Wall Street Journal, яка ставить під сумнів, чи слід усіх афганських іммігрантів карати за дії однієї людини. Стівен Міллер відповів прямим посиланням на теорію «чарівного бруду» — ідею про те, що Америка не може перетворити мігрантів із «країн-невдах» на продуктивних громадян. Кріс Руфо, консервативний активіст, так само критикував сомалійську імміграцію, посилаючись на випадок шахрайства як на доказ недобросовісності громади.
Ця зміна не обмежується риторикою. Адміністрація Трампа оголосила про ініціативи щодо придушення сомалійських мігрантів у Міннесоті, що віддзеркалює політику, керовану екстремістськими ідеологіями. Навіть такі фігури, як Руфо, які відкидають більш радикальні елементи, діють у рамках, де імміграційна політика, орієнтована на етнічні причини, тепер вважається розумною.
Парадоксальний успіх Alt-Right
Незважаючи на організаційну невдачу — такі лідери, як Річард Спенсер, здебільшого зникли з радарів, — альтернативно-праві здобули ідеологічну перемогу. Руху більше не потрібно існувати як окрема організація, тому що його основні принципи тепер є основними в Республіканській партії. Цей успіх пояснюється цілеспрямованими зусиллями таких діячів, як Такер Карлсон, нормалізувати екстремістські погляди, очищенням Трампа від поміркованих голосів і впевненістю після виборів 2024 року, яка передбачає широке визнання правих ідей.
Результатом є світ, де колись токсичні ідеології тепер відкрито проголошуються з найвищих позицій, демонструючи глибокі зміни в американському політичному дискурсі.
